— Здавалося, що наука й думка загинули навіки і що земля не повинна вже зазнати миру, радощей і краси.
— Але одного дня якісь робітники, копаючись під мурами Риму з краю античного шляху, знайшли мармурову труну з вирізьбленими на її стінах фігуркою Амура і картинами тріумфального походу Бакха. Знявши віко, вони побачили дівчину, чиє обличчя сяяло блискучою свіжістю. Довге волосся спадало їй на плечі і вона ніби посміхалася в своїм сні. Юрба захоплених ентузіязмом громадян взяла це скорботне ліжко і однесла його до Капітолія. Безліч народу приходило дивитись на дивну красу римської дівчини, мовчазно очікуючи пробудження богостотної душі, замкнутої в дивно прекрасне тіло. Нарешті, це видовисько так потужно зворушило все місто, що папа, не без підстав боячись, як би над цим світоносним тілом не відродилася стара поганська віра, наказав украсти його вночі і потай поховати. Даремні заходи! Після стількох віків варварства антична краса на хвилину явилася перед людськими очима: цього було досить, щоб її образ,
