Сторінка:Анатоль Франс. Повстання анголів. 1926.pdf/181

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

відродження старої віри якийсь німецький манах, погрожуючи їй і побиваючи її в казаннях; сам один переміг він князів Церкви і, збунтувавши народи, повернув їх до реформи, що рятувала те, що мусило б бути зруйнованим. Даремне найспритніші з нас силкувалися збити його з його шляху. Хитрий демон, знаний на землі під іменем Вельзевула, причепившись до нього, даремно морочив його вченими суперечками та дратував жорсткими жартами: впертий манах пошпурив йому каламарчика в голову і невпинно провадив свою похмуру реформацію далі.

— І що ж? Спритний мореплавець поладнав, запаклював і стяг з мілкого попсований корабель Церкви. Христос мусить дякувати цьому манахові: адже він затримав його занепад довше, може бути, ніж на десять віків. З того часу наші справи пішли чим раз гірше. Після брутального пя'ниці й задьори-манаха явився довгий і сухорлявий доктор із Женеви, що, бувши пересякнутий духом старого Ягве, силкувався повернути світ до клятих часів Ісуса Навіна та Суддів Ізраїльських. Це був холодно лютий маніяк, єретичний палій єретиків і найгірший ворог Грацій.

— Ці скаженні вчителі і їхні скаженні учні примусили демонів, рогатих чортів як я, пожалкувати навіть за тими часами, коли Син зі своєю Матір'ю-Дівою царював над народами, всліпленими роскішю кам'яного мережева на соборах, яскравих троянд на шибках, живо розмальованих по стінах фресок-оповідань про тисячі ріжних дивовижних