Сторінка:Анатоль Франс. Повстання анголів. 1926.pdf/200

 

РОЗДІЛ XXIII

де можна задивлятись на чудову вдачу Бушотти, що противиться насильству і схиляється перед коханням. Хай же ніхто після цього не каже, що автор лютий на жіноцтво

Покинувши барона Макса Еверденжена, князь Істар пішов попоїсти скойок та випити пляшку білого вина в шиночку на ринкові. Потім, бувши не тільки відважним, а ще й обережним, попростував до свого приятеля, Теофіля Белє, щоб сховати в його шахві бомби, що ними набито було його кишені. Автора Аліни королеви Ґолькондської дома не було. Керуб знайшов тільки Бушотту, що вчила перед зеркальною шахвою ролю повії Зіґуйль. Молода артистка мала виступати в опереті Апаші, що підготовлялась до вистави в одному великому мюзік-голлі; Бушотті припала головна роля — роля повії, що соромітницькими жестами затягає перехожого в пастку, де його в'яжуть і затикають йому рота, вона ж знову з садичною жорстокістю дратує його пожадливими рухами, що ними його сюди занадила. В цій ролі Бушотта могла виявитись одночасно і співачкою і мімісткою, з чого вона страшенно раділа.