хотілося бути чесною жінкою, але в неї була зажерлива й безсовісна мати. Моріс навернув її на думку про її красу і дотепними лестощами зворушив їй її жвавий смак до самої себе. Терплячий і обережний, хоч як палала йому кров, він проте, зумів пробудити й зростити в ній бажання подобатися ще дужче. Хатнє вбрання роскрилось і само собою опало; живий сатин плечей блиснув у таємничих сутінках вечора. Моріс виявив таку обережність і спритність, що Бушотта опинилася в його обіймах перше, ніж зауважила, що згодилася на щось поважніше. Їхнє дихання й шепотіння спливлися в одну єдність. І канапка в квіточках зітхала вкупі з ними.
Коли вони знову змогли виявляти свої почуття словами, вона прошепотіла йому в шию, що шкіра в нього тонша, ніж у неї.
Держучи її в обіймах, він зауважив:
— Як гарно тебе отак стискувати. Здається, що в тебе й кісток нема.
Закриваючи очі, вона відповіла:
— Це тому, що я тебе кохаю, а кохання ростоплює мені ті кості; воно всю мене м'якшить і роспускає, як телячу ніжку у Сен-Менеуда.
Незабаром додому вернувся Теофіль і Бушотта закликала його подякувати m-r Моріса д'Еспарв'є, що мав гречність принести од княгині Вердельєр добрий заробіток.
Музика був дуже радий відчути тишу та спокій домівки після цілого дня марної біганини, набридлих лекцій, прикрощей і зневажань. Йому накидали
