Сторінка:Анатоль Франс. Повстання анголів. 1926.pdf/220

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

перед неймовірними, безвихідними труднаціями, через віщо він, насправжки, ніколи не бачить далі свого носа. Він не сподівався непослуху Адама і так мало передчував злобу людей, що згодом каявся, навіщо їх створював; і потім він мусив їх нищити в водах потопа, вкупі з иншими тварями, що нічим йому не завинили. Своєю сліпотою він дорівнюється хіба лишень Карлові X, свому королеві-улюбленцеві. Коли ми будемо додержуватись певної обережности, ми захопимо його як ще не треба й краще. Думаю, що ці міркування заспокоять мого брата.

Теофіль не відповів. Він хоч і любив бога, але боявся зазнати долі того вірного ангола.

Один з найбільш освічених спосеред присутніх на зборах духів — Маммон — не задовольнився поясненням свого брата Аркадія.

— Почекайте, — заявив він. — Ялдабаоф некультурне єство, це так; але ж він до мозку кісток салдат. Організація Раю цілком мілітарна, заснована на чиновництві й дисципліні. Пасивна слухняність є там абсолютним законом. Всі анголи складають одне військо. Порівняйте це животіння з Єлисейськими полями, як їх змалював нам Вергілій. В Єлисейських полях панує повна свобода, розум та мудрість; щасливі тіни розмовляють проміж себе в гаях із мірт. В небі ж Ялдабаофа цивільної людности нема: всіх покликано до полків, записано в списки, знумеровано. Небо — це казарма і поле для військових вправ. Зважте на це!