бо жити — то значить чинити. Аркадіє, невже ж ви втратили вже свою рішучість?
Аркадій запевнив уродливу арханголицю, що його рішучість запровадити деміурга до вічної темряви не зменшилася.
На дорогу вискочив з довгим хвостом куряви за собою автомобіль. Коло анголів він спинився і з вікна висунувся горбатий ніс барона Еверденжена.
— Здорові були, небесні друзі, — сказав капіталіст, син неба. — Я дуже радий, що вас зустрів. Я маю подати вам поважну новину. Не сидіть без діла, не спіть: озброюйтесь, озброюйтесь! Ялдабаоф може вас попередити. Ви ж маєте військовий фонд: витрачайте його не оглядаючись. Я щойно довідався, що архангол Михайло дав на небі величезні замовлення на блискавки та грім. Коли ви мені вірите, ви повинні забезпечити собі ще п'ятдесят тисяч електрофорів. Замовлення я прийму. А тимчасом бувайте здорові, анголи. Хай живе небесна батьківщина!
І барон Еверденжен із вродливою артисткою полетів далі, на роскішні береги Лювесьєнни.
— Чи це ж правда, що й деміург озброюється? — спитав Аркадій.
— Дуже може бути, що там, у-горі, другий барон Еверденжен теж підштовхує до озброєння, — відповіла Зіта.
Ангол-охоронець Моріса де-який час міркував. Потім він прошепотів:
— Чи не станемо ми іграшкою в руках фінансистів?
