Сторінка:Анатоль Франс. Повстання анголів. 1926.pdf/227

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

— Та ж звичайно! — відповіла вродлива арханголиця. — Війна — це комерційна справа. Вона завжди була такою.

Після цього вони довго обмірковували способи виконання свого величного завдання. Зневажливо відкинувши анархічні пропозиції князя Істара, вони виробили план бурхливого й несподіваного наступу на царство небесне з натхненним і добре навченим військом.


Баратан, жоншерський кухар, що віднайняв для зборів анголам повстанцям театральну залю, був виказчиком поліції. В післаному ним до префектури рапорті він сповіщав, что члени цієї приватної наради підготовляли вбивство якоїсь особи; вони малювали її дурною й жорстокою і звали Алабалотом. Агент думає, що це їхній псевдонім чи президента Республіки чи може й самої Республіки. Конспіратори однодушно слали Алабалотові погрози, а один з них, дуже небезпечна, добре відома серед анархістів особа, уже кілька раз карана за вільнодумне писання й промови, звана князем Істаром або ж іще Керубом, показував зборам бомбу дуже невеличкого калібра, що, здається, є страшенно небезпечною річчю. Всі инші конспіратори Баратанові невідомі, хоч він і повсякчас буває серед революціонерів. Багато з них було зовсім молодих, безусих. Двох із них, що промовляли з особливим запалом, він вислідив: перший зветься Аркадієм і живе на вулиці святого Якова, а другий — жінка особливої вдачі,