цікавила дуже високих людей держави. Небезпека здалася йому надто великою і він одразу ж вирішив, що щось треба робити.
На ранок він явився до підстежуваного, щоб перевести його на вулицю Риму. Ангол був іще в ліжку. Моріс закликав його вдягатися і швидче йти за ним.
— Тікайте, — казав він. — Цей будинок небезпечний для вас. За вами слідкують. Чи сьогодні, чи завтра, а ви будете арештовані. Раз ви не хочете сидіти в тюрмі, то мусите тікати. Я проведу вас у цілком безпечне місце.
Жаліючи наївність свого рятівника, ангол осміхнувся йому.
— Хіба ж ви не знаєте, — сказав він, — що ангол проламав браму в'язниці, де сидів апостол Петро, і визволив його? Чи може ви думаєте, що у мене менше сили, ніж у того мого небесного брата? Що я не догадаюся зробити для самого себе те, що той зробив для рибалки з Тіберіядського озера?
— Не рахуйте на це, Аркадіє. Той ангол зробив це чудом.
— Так, «чудом», як говорить новітній історик церкви. Та нехай уже, не буду сперечатися, піду за вами. Дайте мені тільки спалити кілька листів і спакувати потрібні мені книжки.
Він кинув папери в піч, набив свої кишені книжками і пішов за своїм поводатарем до автомобіля, що недалечко, біля Французького коледжа, чекав на них. Моріс узявся за колесо. Наслідуючи приклад обережности керуба, він зробив стільки
