Глибоко засмучений темними словами Моріса, m-r Сар'єт сів на автобуса і попростував до дядька Ґінардона, свого єдиного приятеля і єдиної істоти на світі, з ким він завжди був радий бачитись і розмовляти. Коли m-r Сар'єт вступив до магазина на вулиці Курсель, Ґінардон був сам один і дрімав собі в старовинному кріслі. Він мав рожеве обличчя, кучері на голові і роскішну бороду; фіолетові жилочки вкривали боки його червоного від бургундського вина носа. Відтепер не можна було з цим укритися, — дядько Ґінардон пив. У двох кроках од нього на робочому столі молодої Октавії досихала в порожньому келихові троянда, а в кошикові сумувало покинуте вишивання. Молода Октавія що далі то частіше зникала з магазину, а m-r Блянкменіль ніколи туди не заходив, коли її там не бувало. Причиною цього було те, що вони тричі на тиждень о п'ятій годині зустрічалися в однім домі для побачень, недалечко Єлисейських полей. Дядько Ґінардон про це не знав нічого. Він не здогадувався про своє лихо, але все ж од нього страждав.
Сторінка:Анатоль Франс. Повстання анголів. 1926.pdf/259
Ця сторінка вичитана
РОЗДІЛ XXXI
де читачеві вільно буде дивуватися тому, як легко порядна, плоха й тиха людина може вчинити страшне злочинство.
