стала здобиччю варварів. Що зробили вони з тою прекрасною бронзовою головою в палятинському фонтані?..
Але Сар'єт нічого не слухав.
— Ґінардоне, — почав він знову, — ви мене не зрозуміли. Ось послухайте мене. Ця книжка належить бібліотеці д'Еспарв'є. Хто і як її звідти взяв, я того не знаю. Там відбувалися страшні й таємничі події. Коротко кажучи — книжку вкрадено. Мені нема потреби звертатися до вашого високо розвиненого чуття чесности, мій добрий друже. Ви самі не схочете стати переховщиком краденого. Віддайте мені цю книжку. Я верну її добродієві д'Еспарв'є, — що сплатить вам ваші збитки, — ви можете бути певним цього. Довіртеся його щедрості і ви будете й далі совісною людиною, як і досі були.
Антиквар гірко осміхнувся.
— Щоб я повірив тому скупердяєві д'Еспарв'є, що радий облупити блоху, щоб мати з неї шкуру? Подивіться на мене, друже мій Сар'єте, і скажіть, чи маю я голову якогось там Жокріса. Адже ви знаєте, що д'Еспарв'є за портрет свого великого предка Алєксандра д'Еспарв'є роботи Ерсана відмовився дати сторожечникові п'ятдесят франків, через що великий предок лишився на Монпарнаському бульварі проти кладовища на вікні жидівської крамнички, куди бігають пудити всі песики з того кварталу… Щоб я надіявся на щедрість добродія д'Еспарв'є?.. От безглуздя!..
— Коли так, Ґінардоне, то я сам верну вам збитки, скільки скаже полюбовний суд. Чуєте?
