Не мавши змоги дістатися до Моріса сестрою милосердя, мадам Бердельєр явилася до нього, коли не було вже мадам Дезобель, ніби прохати у нього обол на церкви Франції. Аркадій допустив її до хорого.
Забачивши гостю, Моріс прошепотів Аркадієві на ухо:
— Зрадник ти! Негайно ж звільняй мене од цієї відьми, коли не хочеш одповідати за несщастя, що тут через неї скояться.
— Добре, заспокойся, — упевнено відповів йому Аркадій.
Після звичайних привітань мадам Вердельєр подала Морісові знак спекатись ангола. Моріс прикинувся, ніби не зрозумів. Тоді вона почала викладати видиму причину свого приходу.
— Наші церкви, наші любі сільські церковки! Що з ними далі буде?
Аркадій з ангольською лагідністю подивився на неї і зітхнув.
— Вони заваляться, мадам, і лежатимуть у руїнах. І як же їх буде шкода! Мені буде страшенно
