Сторінка:Анатоль Франс. Повстання анголів. 1926.pdf/273

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

і подаруєш їм гроно, давно колись одірване Лесбосом з лози у Метімни; ло́зи Тазоса і білий виноград з озера Мареотіс, льохи Фалерна і виноградники Тмола та найкраще в світі вино — Фанейське. І сок твоїх ліз буде божнім, і, як за часів старого Сілена, люде знову впиватимуться мудрости й кохання.

Коли поставлено було каву, Зіта, князь Істар, Аркадій і японський ангол почережно повідомили про стан сил, зібраних проти Ялдабаофа. Покидаючи вічне раювання для страждань земного життя, анголи виростають розумом і здобувають здатність помилятися та встрявати в суперечність із самими собою. Отже, як і в людей, їхні зібрання бувають теж безладні й заплутані. Коли один зі змовників подавав якесь число, решта негайно ж його спростовували. Вони не могли навіть скласти двох чисел, бо сама аритметика, під впливом бурхливих суперечок, втрачала свою певність. Керуб, що силою затяг на збори побожного Теофіля, обурився тим, що він хвалить бога, і почастував його кількома такими ударами кулаком по голові, що їх вистачило б убити вола. Але ж у музик голова завжди твердіша за будь-який шолом, і отримані Теофілем удари не змінили ідей, створених собі цим анголом відносно божого промислу. Аркадій довго протипоставляв свій науковий ідеалізм прагматизмові Зіти, і вродлива арханголиця сказала йому на це, що він не тямить метикувати.

— І ви цьому дивуєтесь? — скрикнув ангол-охоронець молодого Моріса. — Я метикую так само, як і ви — на мові людей. А що́ є людська говірка,