як не крик лісових і гірських звірів, ускладнений і попсований гордовитими приматами? Так створіть же собі, Зіто, добре метикування з допомогою цих згуків роздратовання чи жалю! Анголи не метикують, вищі за анголів істоти — люде — метикують кепсько. Я вже не кажу вам про професорів, що силкуються визначити абсолютне цими криками, отримавши їх у спадок од пітекантропів, малп, торбинчастих і ящіркових предків їхніх. А це ж справжнє блазенство! Як би з цього реготався деміург, коли б тільки міг щось тямкувати!
Ніч була освітлена зорями. Садівник сидів мовчки.
— Нектарій, — сказала йому вродлива арханголиця, — заграйте на флейті, коли не боїтесь, що земля й небо рушать зі своїх місць од захоплення.
Нектарій узяв свою флейту. Моріс підпалив цигарку. Полум'я сірника блимнуло, на хвилинку потопило в темряві небо з його зорями і згасло. А Нектарій на своій натхненній флейті почав виспівувати це полум'я. Залунав її срібний голос, проказуючи:
— Це полум'я було всесвітом, що виконав своє призначення менше ніж за хвилину. Там склалися були сонця й планети. Венера Уранія одміряла орбіти кулям, що блукали в його безмежних просторах. Під подихом першородного з богів — Ероса — виникли рослини, звірі, думки. В двадцять секунд життя цього всесвіту розвинулися цивілізації, і імперії уперто затягали свій довгий занепад. Плакали матері і до німих небес линули пісні кохання, крики зненависти і стогін жертв. Відповідно до
