Йому тяжко доводилось од важкої служби та легкої їжі; людина обов'язку, та все ж людина, він не міг також противитись лукавим чарам і улесливості струнких дівчат, що їх роями зустрічав по темних куточках і біля непевних місцевостей: він їх кохав. Він кохався з ними по-салдатському, навстоячки і в повній своїй зброї, чому й відчував утому, що перемагала всю його мужність. Не досягти навіть половини путі свого життя, він уже зітхав за тихим відпочинком і мирною працею на сільських ланах. Стоячи цієї тихої ночи на розі вулиці Мюллєра, він дрімав і марив; йому снилася рідна хата, гайок з маслин, баткова левадка та скорчена тяжкою працею стара мати, кого йому не доведеться вже більше побачити. Очунявши од цих своїх мрій через нічний галас, агент Ґролль рушив на перехрестя вулиць Мюллєра і Фетріє і недоброзичливо став розглядати цей гурт гульвис, що в ньому його соціяльний нюх уже відчував ворогів ладу. Вдачі він був терплячої, але рішучої. Після довгої мовчанки він спокійно й суворо мовив:
— Росходьтеся.
Але Моріс із японським анголом гомозилися далі і нічого не чули; музика слухав лишень свою мелодію, князь Істар заглибився в формули вибухових матерій, Зіта ж з Аркадієм обмірковувала найвеличнішу зі справ, що тільки задумано було з того часу, як соняшна система народилася з первісної туманности. Всі вони були цілковито чужі всьому, що їх оточувало.
