Збагнувши намір агентів, керуб широко осміхнувся і спитав у них, чи єсть же у них доволі міцний, щоб витримати його вагу, автомобіль. На їхню відповідь, що саме такий автомобіль і стоїть біля дверей, він завірив їх, що це все, чого він хотів. Негайно ж уклавши обох агентів на сходах, він вийшов до автомобіля, що на нього очікував, скинув шоффера під автобус, що як раз до речи проходив поуз них, і, схопивши колесо, на очах переляканої на смерть юрби зник.
Того ж вечора, з наказу судової влади до помешкання Теофіля явився поліційний комісар, m-r Жанкур. В цю як раз хвилю Бушотта пила сире яйце для висвіження голосу, бо в вечері мала виступати в Національному Ельдорадо з новою пісенькою: Нема цього в Німеччині. Музики не було. Бушотта приняла урядовця чванькувато, про що свідчила простота її вбрання. Вона була в одній лишень сорочці. Поважний урядовець схопив партитуру Аліни, королеви Ґолькондської і любовні листи, що Бушотта, люблячи порядок, переховувала в нічному столикові. Він уже мав іти, коли побачив також стінну шахву. Неуважно одчинивши її, він знайшов там бомби, що їх вистачило б висадити в повітря пів Парижа, і пару великих білих крил; ні походження ні призначення їх він не міг собі зрозуміти. Бушотта мусила доповнити своє вбрання і з криком протесту йти до тюрми.
M-r Сальнев виявив надзвичайну працьовитість. Розглянувши захоплені в домівці Бушотти папери та використавши вказівки Монтрмена, він видав
