мандат на арешт молодого д'Еспарв'є, що й було виконано в четверг 27 травня о сьомій годині ранку з великою обережністю. Вже три дні Моріс просто не спав, не їв, не тішився коханням, не жив навіть. Коли ж явився поліційний комісар, несподіване заспокоєння враз опанувало всі його почуття. Аркадій цього разу ночував не дома. Моріс попрохав комісара зачекати на нього, старанно вдягся і пішов за урядовцем до карети, що стояла проти дверей. Він тішився своїм спокоєм, що не зіпсувався йому навіть тоді, коли за ним замкнулися двері Консьєржері. Залишившись у камері на самоті, він зліз на стіл визирнути на двір. Побачивши шматок блакитного неба, він осміхнувся йому. Його спокій плив йому з утоми його духу, з приспаности його почувань та з того, що йому не доводилося вже боятися арешту. Його нещастя надали йому вищої мудрости. Він почував, що на нього сходить благодать. Він не поважав, але ж і не ганьбив себе занадто, і просто віддавав свою долю в руки божі. Не бажаючи ховатися зі своїми провинами, що їх визнавав сам перед собою, він у думках звертався до божого промислу і зауважав йому, що коли він і вскочив у грішне життя й бунт, то тільки з охоти вивести на праведну путь свого заблудлого ангола. Витягшись на канапі, він спокійно заснув.
Довідавшись про арешт співачки та сина порядного батька, Париж і провінція відчули прикре розчаровання. Зворушена трагічними картинами, змальованими їй великими газетами, громадська
