Сторінка:Анатоль Франс. Повстання анголів. 1926.pdf/289

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

про полегшення законів про релігію; ви сварите мене з моїми сьогоднішніми й завтрашніми приятелями. Чи ви рогоносець, як той йолоп Дезобель, що вхопилися за любовні листи Моріса д'Еспарв'є? Так я вас можу запевнити, що ви справді рогоносець, і що це знає ввесь Париж. Але ж у прокурорському догляді ви служите не для того, щоб мститися за свій сором.

— Пане охоронцю державної печатки, — задавленим голосом пробубонів почервонілий од допливу крови суддя: — Я чесна людина.

— Ви йолоп… і провінціял. Слухайте мене: коли Моріс д'Еспарв'є і мадемуазель Бушотта не будуть звільнені через пів години, я строщу вас як якусь там шклянку. Йдіть!

Рене д'Еспарв'є сам пішов по свого сина до Консьєржері і одвіз його в стару домівку на вулиці Гарансьєр. Цей поворот вийшов справжнім святом; скрізь поширено було чутки, що молодий Моріс із шляхетною необережністю вплутався в спробу реставрації монархії і що суддя Сальнев, — ганебний франкмасон, креатура Комба й Андре, — силкувався знеславити зважливу молоду людину, пристебнувши її прізвище до справи з бандитами. Так, здавалося, думав і абат Патуйль, що відповідав за Моріса, як за самого себе. А крім того було відомо, що, пірвавши стосунки зі своїм батьком — прихильником Республіки, Моріс простував уже до цілковитого роялізму. Добре поінформовані особи добачали в його арешті жидівську помсту. Хіба ж Моріс не був відомий антисеміт? Католицька