Сторінка:Анатоль Франс. Повстання анголів. 1926.pdf/291

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

грецькими й латинськими святим — Іваном Хризостомом, Григорієм Назіянським, Августином, Жеромом, під усіма апологістами і під Історією змін з нотатками самого Боссює. Книжки на вісімку, на кварт і на фоліо ганебно гупали на кам'яний двір. Листи Ґассенді, батька Мерсення та Паскаля роспорошувалися по вітру. Покоївка, що схилилася над рівчачком позбирати аркушики, зазнала своєю головою ваги велетенського голандського атласу. На цей гармидер, боячись його, явилася мадам Рене д'Еспарв'є, ледве-ледве припудрована. Коли Сар'єт загледів її, його лють подвоїлася. У вікно прожогом полетіли бюсти поетів, філософів і істориків старовини — Гомер, Есхіл, Софокл, Евріпід, Геродот, Тукідід, Сократ, Платон, Аристотель, Демостен, Ціцерон, Вергілій, Горацій, Сенека й Епіктет, — всі вони заторохтіли дрібненькими уламками по камінню дворища. За ними з неймовірним грюкотом загинули земна куля й небесна сфера, після чого наступила мовчанка жаху, перетнута веселим сміхом маленького Леона, що з цікавістю стежив за цим видовиськом зі свого вікна. Коли слюсар одкрив двері бібліотеки, туди вдерлися всі люде дому, і побачили, як m-r Сар'єт, обгородившись купами книжок, дере на шматки Лукреція пріора Вандома з власноручними нотатками Вольтера. Треба було прокласти шлях через його барикаду, але божевільний, забачивши на свою фортецю напад, вискочив на горище і зліз аж на дах. Протягом двох годин чути було його вереск, що котився луною далеко навкруги. Безперестанку зростаючи,