товпилася на вулиці Ґарансьєр юрба; вона дивилася на нещасного і жахливо ойкала, коли він спотикався на тавлетках даху, що лускалися під його ногами. Стоячи в юрбі, та вичікуючи з хвилини на хвилину, що Сар'єт от-от полетить з даху сторч головою, абат Патуйль з доброго серця проказував молитву погибельників і готовився дати йому розвязання гріхів in extrmis. Охоронці громадського спокою стежили за будинком і доглядали ладу. Покликано було огневу сторожу і незабаром залунали її гудки. Її люде приставили драбину до стіни отелю і після жорстокої боротьби подолали божевільного, що в одчайдушному опорі навіть пірвав собі на руці м'язи. Його негайно ж одвезли до лікарні.
Моріс лишився обідати в родині і привітно посміхався, коли старий метр'дотель Віктор подавав телячу печеню. Сидячи поруч матери християнки абат Патуйль розчулено поглядав на цю благословенну небом родину. А мадам д'Еспарв'є була заклопотана. Вона що-дня одержувала такі лайливі й прикрі листи, що спочатку думала на рощитаного служку, тепер же мала нагоду впевнитися, що їхнім автором була її найменша дочка Берта, дитина! Та й маленький Леон давав їй чимало приводів непокоїтись і сумувати. Він не вчився і мав кепські звички. Він виявляв жорстоку вдачу. Він патрав живими чижиків своєї сестри, натикав шпильками крісло мадемуазель Капораль і вкрав чотирнадцять франків у нещасної дівчини, змусивши її плакати та сякатися в хусточку з ранку й до вечора.
