— Друзі, — відповів великий архангол. — Я знав причину вашого приходу. В холодку он того великого дерева чекають на вас кошілі фруктів та стільники меду. Сонце сідає в рожеві води священної річки. Коли ви попоїсте, ви відпочнете тихим сном у цьому саді, де, з того часу, як я вигнав звідси дух старого деміурга, панують згода й радість. А завтра я дам вам свою відповідь.
Ніч укрила сад своїм синім серпанком. Заснув і Сатана і мав він сон. Снилося йому, що ширяючи понад землею, побачив він її вкритою прекрасними як боги анголами повстанцями. Очі їхні били блискавками і від полюса до полюса линув до нього єдиний, зліплений з безлічи голосів клич, повний надії й любови. І сатана мовив:
— Добре! Пошукаймо старого ворога в його високій домівці.
І він повів небесними полями незліченну армію своїх анголів. І повідомили його про те, що творилося тоді в небесній столиці. Коли чутка про це друге повстання докотилася туди, Батько сказав Синові:
— Невгамовний ворог підводиться знову. Звернімо ж на це увагу і в цій небезпеці попіклуймося про оборону, щоб не втратити нам нашої високої фірми.
А односущий Батькові Син відповів йому:
— Ми переможемо знаком, що колись прислужився Костянтинові.
Неймовірне обурення опанувало Гору Господню. Гордовиті серафими спочатку жадали повстанцам
