страшних тортур, а потім почали готуватися до боротьби. Огонь гніву в серцях запалав на всіх обличчях. Всі були певні перемоги, але боялися зради і вже вимагали кари вічною темрявою для шпигунів і сіячів трівожних чуток. Кричали, співали старих гімнів, славили Господа. Пили містичні вина. Надто розбурхане завзяття готове було раптом увірватися і в темні глибини душ залізав уже потаємний неспокій. Найвище командування взяв на себе архангол Михайло. Він бадьорив духів своїм спокоєм. Його обличчя, одбиваючи його душу, світилося зневагою до небезпеки. З його наказу начальники над блискавками, гладкі од довгого миру Керуби, побігли важко тупаючи по валах святої Гори і, повільно водячи своїми воловими очима по блискавчаним хмарам Господа, взялися готовити божі батареї до бою. Оглянувши ці засоби оборони, вони заприсяглися Найвищому, що скрізь панує повний лад. Почали радитись, як поводитися далі. Михайло висловився за наступ. Це, казав він, найвищий припис для доброго вояка. Або наступати, або оборонятись. Середини немає.
Крім того, додав він, наступ надзвичайно пасує до войовничого завзяття Престолів і Влад. Відносно ж наслідків наступу од мужнього ватажка не можна було добитися й слова, і ця його мовчанка здавалася ознакою генія, певного своїх здатностей.
Ледве тільки противник виказався, Михайло післав йому на зустріч три армії під командою арханголів Уріеля, Рафаїла й Гаврила. Корогви східних кольорів замаяли над етерними полями і
