двадцять чотирі години і що порятунок для пана Світу тепер тільки втеча. Серафими похапцем склали в чемодани коштовні речі небесної корони, Михайло подав ручку Цариці Неба і божа родина втекла з палацу, використавши підземний порфировий хід. Огненний дощ безперестанку лив на кріпость. Повернувшись до свого бойового посту, славний архангол урочисто заявив, що він не здасться ніколи, і зразу ж наказав спустити корогви Бога живих. В той же вечір армія повстанців вступила в тричі святе місто. Верхи на огненному коні, Сатана вів своїх демонів. За ним ішли Аркадій, Істар і Зіта. Як за тіаз Діоніса, старий Нектарій сунув на свому ослі. Далі, слідом за ними, маяли чорні прапори. Залога склала свою зброю перед Сатаною. Михайло поклав до ніг архангола переможця свій пломенистий меч.
— Візьміть назад свою шпаду, Михайле, — сказав Сатана, — Люцифер вертає її вам. Носіть її для оборони спокою й законів.
Потім, звернувшись до начальників небесних рот, голосно мовив:
— Арханголе Михайле, і ви, Сили, Престоли і Влади! Присягніть мені, вашому Богові, на вірність!
— Присягаємось, відповіли вони в один голос.
І Сатана мовив:
— Сили, Престоли і Влади! 3 минулих наших воєн я хочу згадувати лише вашу непереможну зважливість та ту вірність, що ви зберігали в собі до влади і що забезпечує мені непорушність вашої присяги.
