й огники, але пучками він натрапив на велике роскрите in-folio і спробував його закрити. Але книжка спочатку спротивилась цьому, а потім враз підскочила і тричі боляче гупнула необережному бібліотекареві на голову. M-r Сар'єт упав непритомний…
З того часу справи пішли ще гірше. Книжки ще в більшому числі почали покидати призначені їм на полицях місця і подеколи їх уже неможливо було туди завернути: вони зникали. Кождого ранку m-r Сар'єт констатував нові пропажі. Комплект Боляндистів було розбито, тридцять томів екзегетики зникло. M-r Сар'єта не можна було пізнати; голова йому схудла й пожовкла, шия незвичайно витяглась, плечі опали; одежа висіла на ньому ніби на кілку. Він майже нічого не їв, а сидячи в молочні «Чотирьох Епіскопів», похиливши голову мляво й нерухомо дивився на шклянку зі своїм поганкуватим вином, не помічаючи її. І заяви дядька Ґінардона, що він, нарешті, має змогу приступити до реставрації письма Делякруа в каплиці Сен-Сюльпіс, пропливали повз його вуха без жадного сліду.
Рене д'Еспарв'є на трівожні доклади нещасного бібліотекаря сухо відповідав:
— Ці книжки десь закинулись, вони не пропали. Шукайте їх, m-r Сарієт. Добре пошукаєте, то й знайдете.
І за спиною бідолахи нишком проказував:
— Нещасний Сар'єт, здається, вже безнадійний.
— Чи, бува, не змалюється вже — додавав абат Патуйль.
