Сторінка:Анатоль Франс. Повстання анголів. 1926.pdf/47

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

дуже ласа до таких пам'яток письменства. Коли листування Ґасенді з Ґабріелем Ноде опиниться в Берліні і німецькі вчені його видрукують, то яке це буде нещастя, який, скажу навіть, скандал! Чи ж думали ви про це, m-r Сар'єт?

Під ударами докорів, тим тяжчими, що він і сам їх собі посилав, m-r Сар'єт стояв мовчки, як дурний.

А Рене д'Еспарв'є сіяв далі свої гострі докори:

— І ви не силкуєтесь, ви нічого не вигадуєте, щоб найти ці неймовірної ціни багатства! Шукайте, ворушіться, m-r Сар'єт, міркуйте. Справа варта цієї праці.

І Рене д'Еспарв'є пішов, кинувши льодовий погляд на свого бібліотекаря.

M-r Сар'єт знову почав шукати втрачені книжки й рукописи в усіх місцях, де їх шукано вже було сто раз і де їх ніяк не можна було знайти, аж до скрині з коксом включно, зазираючи навіть під шкіряну подушку свого крісла. Нічого не знайшовши, він уже цілком машинально залишив бібліотеку, як завжди — о дванадцятій годині. Внизу сходів він зустрівся з колишнім своїм учнем Морісом і теж машинально з ним привітався. Він бачив тепер людей і події наче крізь хмарку.

Нещасний доглядач книжок був уже в вестибюлі, коли Моріс покликав його.

— M-r Сар'єт, поки я тут побуду, звеліть, будь ласка, забрати книжковий хлам, що хтось накидав до мого павільйону.

— Книжковий хлам? Який книжковий хлам, Морісе?