Сторінка:Анатоль Франс. Повстання анголів. 1926.pdf/49

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
РОЗДІЛ VII
досить жвавого інтересу і такої моральної науки, яка сподіваюся, дуже сподобається загалові читачів, бо ж уся вкладаєтся в гіркий поклик: «Куди заводиш ти мене, думко?» Адже всі визнають істину, що думати — шкодить, і що справжня мудрість полягає в тім, щоб не морочити собі голови ані чим.

Усі книжки знову було збито під побожну руку m-r Сар'єта. Але ж цьому щастю судилося тягтися лише один момент. Тої ж таки ночи знову зникло двадцять томів і поміж ними й Лукрецій пріора Вандома. А за тиждень жидівські й грецькі тексти Старого й Нового Завітів знову всі вернулися до павільйону. І протягом нового місяця вони що-ночи таємниче подорожували цим шляхом. Де-які подівалися й не знати куди.

Коли бібліотекар росповідав про ці надприродні події господареві, то Рене д'Еспарв'є тільки сухо зауважав:

— Бідолашний мій m-r Сар'єт, це, справді, щось дивне, дуже дивне.

А коли, нарешті, m-r Сар'єт натякнув, що слід би було сповістити про це комісара поліції, то д'Еспарв'є просто втратив рівновагу.