m-r Сар'єтові. Він напихав собі голову чудернацькими словами й велетенськими числами і сам плутався в квадратах, кубах і тригонометричних величинах. Через те траплялося, що й він сам не міг уже одчинити якісь двері чи шахву, а проте… знову кожного ранку двері й шахви він знаходив розчиненими навстежей, а книжки роскиданими поодинці й купами, пограбованими. Трапилося й таке, що один доглядач громадського спокою одної ночи знайшов у рівчачку на улиці Сервадоні брошуру Соломона Рейнаха про одноличність Варави й Ісуса. Побачивши на ній печатку бібліотеки д'Еспарв'є, він повернув її власникові.
Рене д'Еспарв'є, не подумавши навіть сповістити Сар'єта, зважився кінець кінцем звернутися до одного зі своїх приятелів, урядовця Дезобеля, поліційного радника, що мав уже нагоду залагодити кілька дуже серйозних справ. Це була невисока, кругляста, дуже червона і зовсім лиса людина, з блискучим, наче більярдна куля, черепом. Прикинувшись бібліофілом, цей добродій явився одного ранку до бібліотеки, але одразу ж виказав своє повне незнання книжок. Бюсти всіх філософів старовини яскраво кружечком одбивалися йому на черепі, коли він почав ставляти Сар'єтові ріжні лукаві питання. А як невинну людину спантеличити дуже легко, то m-r Сар'єт стурбувався й почервонів. З цієї ж хвилі д-ій Дезобель рішуче впевнився, що винуватцем крадіжок був m-r Сарьет, бо довів це своїм переляком; урядовець одразу ж ухвалив шукати співучасників злочинства. Що ж до
