Сторінка:Анатоль Франс. Повстання анголів. 1926.pdf/52

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

мотивів злочинства, то він за них не турбувався: мотиви знаходяться завжди. Дезобель запропонував Рене д'Еспарв'є встановити за отелем таємний догляд агента префектури.

— Я скажу, щоб вам дали Міньйона, — заявив він. — Це спритний агент, дуже уважливий і дуже обережний.

З шостої години ранку другого дня Міньйон уже блукав перед отелем д'Еспарв'є. Зі втопленою в плечі головою, кучерями, що випростувалися спід вузьких крис жовтого як диня капелюха, косими очима, величезними, чорними як сажа вусами та без пуття довгими руками й ногами, словом — маючи вигляд, що його не можна не зауважити і нема сил потім забути, він невпинно й невтомно ходив туди й сюди, від найближчого великого стовпа з баранячою головою, що чимало їх озбдоблює фасад отелю Сордьер, до кінця вулиці Ґарансьєр, до церкви Сен-Сюльпіс та каплиці Діви. З цього моменту не стало змоги ні вийти, ні зайти до отелю д'Еспарв'є, не відчувши, що за тобою шпигунять в усіх твоїх рухах і навіть думках. Міньйон був дивовижним створінням, обдарованим особливими природніми властивостями, цілковито незрозумілими иншим людям. Він не їв і не спав: кожної хвилі і вдень і вночі його видно було перед отелем, і ніхто не міг уникнути його погляду. А його погляд проходив до кісток, і нещадна жертва уваги Міньона почувала себе гірше, ніж голяком перед людьми, — просто якимсь скелетом. Це бувало для неї ділом одної секунди, бо ж агент навіть не