В одному з пограбованих уже арабами підземних ходів у Тебах Денон знайшов писаної краси ніжку мумії. З надзвичайним запалом став він її розглядати. «Це нога молодої дівчини» думав він, «принцеси, чарівного створіння; жадна обува не могла попсувати її чудових форм». Денон дивувався на неї, як на бога, і, кінець-кінцем закохався в неї. Малюнок цієї ноги мумії можна знайти в атласі подорожу Денона по Єгипту; в нього можна було б заглянути в бібліотеці, як би дядько Сар'єт хоч коли-небудь дозволяв собі видати з неї хоч один том.
Инколи, прокинувшись серед ночи в свому ліжкові, Моріс ніби чув у сусідній кімнаті шелестіння перегортуваних сторінок або ж стук оправи, кинутої просто на поміст.
Одного ж ранку, о п'ятій годині, повернувшись додому після довгої ночи нещасливої гри в карти, та шукаючи в кишенях ключів, що як на зло глибоко кудись заховалися, він на власні вуха чітко почув чиесь тяжке зітхання і слова:
— Знання, куди ти мене несеш? Куди заводиш ти мене, думко?
Але діставшись нарешті до пари своїх кімат, Моріс не побачив нікого і заспокоївся на міркуванні, що це його одурили його власні вуха.
