Моріс не дивувався нічому. Він не силкувався дошукуватись причин речей і жив у цьому суєтному світі цілком спокійно; не заперечуючи вічної істини, він охоче визнавав його пусті форми.
Менш відданий спортові та ріжним иншим буйним вправам, ніж більшість молоди його покоління, він несвідомо додержувався старих еротичних традицій своєї раси. Французи завжди були найгалантнішими коханцями в світі, і було б дуже прикро, коли б вони втратили цю свою знамениту властивість. Моріс її підтримував; він не був закоханий ні в одну жінку, але, як казав святий Августин, любити любив. Віддавши справедливе нерушимій красі й артистичній вигадливості мадам де ля Вердельєр, він скоштував потім буйних ніжностей ліричної артистки Люсьйоль; тепер же він безрадісно перетерплював елементарну зіпсутість материної покоївки Оділь та зворушливе обожнювання з боку мадам Буатьє. І велика порожнеча панувала в його серці. Але ось, навідавшись одного
