Сторінка:Анатоль Франс. Повстання анголів. 1926.pdf/60

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

арку тричі стукати. І Моріс почав на чим світ стоїть клясти відсутню, спересердя обзиваючи її шкапою й верблюдом. Його обдурені сподіванки та незавдовольнені надії робили його несправедливим. Бо ж мадам Дезобель, не явившись туди, куди зовсім прийти не обіцялася, ніяк на такі назви не заслуговувала. Та, на жаль, ми судимо людські вчинки лишень з огляду на завдовольнення, чи прикрість, що вони нам собою завдають.

Моріс завітав до материного салону тільки через два тижні після невдалої розмови біля чайного столу. Прийшов він пізно, коли мадам Дезобель сиділа вже з півгодини. Він холодно вклонився їй і сів оддалеки, удаючи, ніби хоче слухати.

— … Варті одне одного, — говорив мужній і гарний голос, — обидва противники були наче створені для того, щоб боротьба стала непевною і страшною. Генерал Воль, людина надзвичайної впертости, ніби приріс до землі, коли так можна сказати. Генерал же Мальпертюї, обдарований надлюдською рухливістю, вертівся біля свого закаменілого противника наче той в'юн. Баталія розвивалася з неймовірним загостренням. У нас усіх аж спинялося серце…

Це генерал д'Еспарв'є росповідав захопленим до тремтіння дамам про великі осінні маневри. Він говорив артистично і слухачам подобався. Взявшись після цього за паралель між французькою й німецькою методами війни, він окреслив ріжнородність їхнього характеру, дотепно й цілком безстороннє змалював гарні властивості і першої