і другої, не злякався ствердити, що обидві вони мають свої вигоди, і наприкінці розгорнув перед очима здивованих, застуканих несподіванкою і переляканих дам, картину переможеного наступу Німеччини на Францію. Але потім, поволі, в міру того, як військова людина чим раз докладніше висвітлювала обидві методи, французька виказувалася гнучкою, елегантною, потужною і повною грації та думки й бадьорости, в той же час німецька — тяжкою, недоладною й боягузною. І повитягані дамські обличчя поволі знову заокруглялися та починали сяяти щасливими посмішками. А генерал, щоб остаточно заспокоїти цих матерей, жінок, сестер і коханок, пояснив їм, що французи, коли де буде їм на користь, здатні вжити й німецької методи, німці ж французької — ніколи.
По цій мові одвів генерала на бік m-r Трюк-де-Рюфек, що заклав патріотичне товариство «Фехтування для всіх», в меті, як він казав, відродити Францію і забезпечити їй зверхність над усіма її противниками. В це товариство мали брати людей ще дітьми, просто з колиски, і m-r Трюк-де-Рюфек оце зараз підносив генералові д'Еспарв'є почесне в ньому головування.
Тим часом Моріс удавав, ніби дослухається до досить неясної розмови, що її вела одна поважного віку дама з абатом Ляпетітом, дамським сповідальником у церкви «Святої Крови». Літня дама, зазнаючи з де-якого часу чимало ріжних прикрощей і хороб, хотіла знати, чому нема людям щастя на цьому світі, і зверталася до абата Ляпетіта
