грецьких і латинських батьків церкви, під портретами Гомера, Есхіла, Софокла, Евріпіда, Геродота, Тукідіда, Сократа, Платона, Арістотеля, Демостена, Ціцерона, Вергілія, Горація, Сенеки й Епіктета вони дали одне одному обіцянку кохання і спарувалися в довгому поцілункові.
Одразу ж після цього мадам Дезобель згадала, що у неї є ще кілька одвідин і що їй треба хутко йти: кохання не могло заступити в її серці клопотів про славу в громадянстві.
Ледве тільки вони вийшли в вестибюль, як позад них пролунав хрипкий крик і до них вилетів цілковито позбавлений рівноваги й останнього глузду m-r Сар'єт.
— Спиніть його! Спиніть його! Я бачив, як він знявся!.. Він утік з полиці сам… перелетів залу… Ось де він! Дивіться! Летить униз по сходах… Спиніть!.. Утік через двери…
— Хто? — спитав Моріс.
M-r Сар'єт припав до вікна і охоплений жахом верещав далі:
— Перелітає сад!.. Входить до павільйону!.. Спиніть його!.. Спіймайте!
— Та кого ж? — знову спитав Моріс — Кого ж, бога ради?
— Мого Йосипа Флавія! — вигукнув m-r Сар'єт. — Спіймайте його!..
І в нестямі важко гупнув горілиць.
— Тепер ви бачите, що він божевільний, — сказав Моріс мадам Дезобель, підводячи нещасного бібліотекаря.
