Сторінка:Анатоль Франс. Повстання анголів. 1926.pdf/66

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Трохи зблідла Жільберта заявила, що їй видалося, ніби вона також бачила, як щось промайнуло там, куди вказував нещасний бібліотекар. Моріс же не бачив нічого, тільки відчув ніби подув вітру.

Він передав m-r Сар'єта на руки Іполіта й ключниці, що прибігли на гармидер.

У дідка з голови текла кров.

— Це на добре, — сказала ключниця. — Як би не ця рана, то кров заплила б йому в мозок.

Мадам Дезобель дала свою хусточку, аби спинити ту кров, і порадила прикласти компрес з арніки.