Сторінка:Анатоль Франс. Повстання анголів. 1926.pdf/67

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
РОЗДІЛ IX
де вияснюється, як казав один грецький поет, що «нема в світі нічого кращого за золоту Афродиту

Моріс, хоч і посідав уже мадам Дезобель протягом шости місяців, а все ж іще кохав її. Та це, правду сказати, сталося через те, що їх розлучило було літо. За браком грошей Моріс мусив їхати з матір'ю до Швейцарії, а повернувшись звідти, жити вкупі з иншими в родинному маєткові д'Еспарв'є. Жільберта прожила літо у матери в Ньйор, а осінь разом з чоловіком на невеличкому норманському пляжі. До розлуки закохані зустрічалися хіба лишень чотирі чи п'ять раз. З того ж часу, як люба всім коханцям зіма сполучила їх знову в столиці під укривалом своїх туманів, Моріс зустрічався з Жільбертою двічі на тиждень у своїй невеличкій кімнатці на вулиці Риму і зустрічався лишень з нею одною. Жадна инша жінка не надихала йому таких тревалих і вірних почувань. Дуже збільшувала йому його радощі певність, що його кохали. Він був певний, що Жільберта його не одурює — не тому, що були б цьому якісь докази, а просто тому, що йому здавалося цілком справедливим і природнім, що їй досить його одного. І його