Сторінка:Анатоль Франс. Повстання анголів. 1926.pdf/75

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

безперечна. Порядна людина на дозволить собі зайти до кімнати, саме тоді, коли… Та проте, що ви мені тут торочите?

— Я прибрався в форму, що ви тепер бачите, Морісе. Мавши повинність працювати відтепер межи людьми, я мусив стати до них подібним. Небесні духи мають змогу прибиратися в зримі образи, що дають людям можливість їх бачити й відчувати. Це форма реальна, бо вона зрима, бо в світі реальне лишень те, що ввижається.

Жільберта, тепер уже заспокоєна, поправила на лобі волосся.

Ангол оповідав далі:

— Небесні духи приймають по своїй волі чи той, чи инший пол, а бува й обидва разом. Але вони не можуть міняти собі форму коли схочуть, з капризу чи фантазїї. Їхні зміни підлягають певним законам, що їх вам не зрозуміти. Тому я, наприклад, не маю ні охоти ні сили перекинутися на ваших очах для вашої чи своєї розваги левом, тигром, мухою, чи трісочкою сікомора, — на зразок того молодого єгиптянина, чию історію знайдено в одній домовині. Не можу я перевернутися й в осла, як зробив був Люцій з помадою молодої Фотіс. Моя мудрість пособила мені тільки заздалегоди встановити годину мого приходу між люде, і вже ніщо не могло ні приспішити, ні припізнити її.

Нетерплячий од непорозуміння, Моріс запитав у-друге:

— Та скажіть же нарешті, чого вас сюди занесло?