Сторінка:Анатоль Франс. Повстання анголів. 1926.pdf/82

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

— Любий мій Морісе! Люцифер також не раз бачив бога в лице, а проте служити йому не схотів. Що ж до істини, що її можна знайти в книжках, то вона, ніколи не показуючи природи річей дійсної, дозволяє вам инколи дізнатися, якими вони не суть. І цієї нещасної істини мені вистачило для пізнання, що той, кому я вірив сліпо, — віри не вартий, і що людей і анголів обдурено брехнями Ялдабаофа.

— Нема Ялдабаофа! Є бог. Послухайтесь доброї ради, Аркадіє! Відмовтесь од своїх безглуздих вигадок і неблагочестя, здематеріялізуйтесь, станьте знову чистим духом і верніться до своїх обов'язків ангола-охоронця. Я охоче пробачу вам ваше нехтування ними оце зараз, як що ви не станете являтися вдруге.

— Я б і хотів задовольнити вас, Морісе; я почуваю до вас ніжність, бо моє серце м'яке. Але ж доля тягне мене тепер до істот, здатних думати й чинити.

— Добродію Аркадіє! — знову озвалася мадам Дезобель. — Вийдіть же нарешті, бога ради! Мені надзвичайно соромно бути між двома мужчинами в одній сорочці. Повірте бо, що я до того не звикла.