Мадам Дезобель, приховуючи свої підстави бути непевною, все ж висловила одну з них:
— У вас нема крил.
— А навіщо вони мені здалися, мадам? Чи я повинен нагадувати анголів з ваших кропильниць? Післанці неба не завжди навантажують свої плечі цими пір'ячими веслами, щоб розбивати ними хвилі повітря. Херувими можуть бути й безкрилими. Не мали крил і ті два прекрасних анголи, що одної трівожної ночи прийшли до господи Лота, обложеної військом зі Сходу. Ні! вони були цілковито подібні до людей, і подорожній порох вкривав їм ноги, доки патріярх змив їх побожною рукою. Зауважу вам, мадам, що в згоді з наукою про розвій організмів, створеною Лямарком і Дарвіном, крила птахів поволі перетворилися в передні ноги чотиреногих і в руки у приматів. І ви може пригадуєте, Морісе, що через досить досадний атавізм ваша англійська бонна, місс Кет, що так любила ляпати вас по заду, мала руки, дуже схожі на крила курки. Отже можна сказати, що створіння з крильми й руками одночасно — це щось неприродне, що цілком стосується хіба до науки про зіпсуті й покалічені форми — до тератології. Ми маємо в раю херувимів, чи керубів, що нагадують крилатих биків. Але це просто недотепні вигадки бога, позбавленого здібностей порядного артиста. То правда, що статуї Побід у храмі Атени-Побіди в атенському акрополі мають прекрасний вигляд; правда, що прекрасна Побіда і в Брешії, з простягнутими руками і довгими крильми, що спадають їй на могутні
