чресла. Але це наслідок одної з дивовижних прикмет грецького генія — тями гармонійно створювати навіть страховиська. Греки ніколи не помилялись, новітні ж митці помиляються завжди.
— А крім того, — знову закинула мадам Дезобель, — у вас нема вигляду чистого духу.
— А проте я як раз такий, як що взагалі чисті духи бувають на світі. Але ж вам, хрещеній людині, не доводиться в цьому сумніватися. Багато батьків, от як святий Юстин, Тертуліян, Оріген і Клемент з Олександрії, гадали, що анголи — істоти не цілковито духовні і що вони мають тіло з якоїсь дуже тендітної матерії. Святий Августин переконаний, що ангольське тіло зліплене з проміння світу. Церква одкинула цю гадку і тому я — дух. Але що ж таке дух і що таке, знов же, матерія? Колись їх протипоставляли одне одному, як два противенства, тепер же ваша людська наука простує до їх об'єднання, як двох виглядів одної речи. Вона вчить, що все виходить з етеру і все туди вертається, що один лишень рух перетворює небесні хвилі в каміння й метали, і що розвіяні по всьому безмежному просторі атоми ріжницею хуткостей своїх орбіт утворюють усі елементи реального світу…
Але мадам Дезобель не слухала його; її турбувала одна думка і, щоб її спекатись, вона запитала:
— З якого часу ви тут сидите?
— Я ввійшов сюди з Морісом.
Вона похитала головою:
— Ну, ну! Оце гарно!
