нужди робітничих мас в богатій і цвитучій Ааґлїї. Маркс кладе натиск на значінє тої сумної картини для робітничої кляси: «Серед ріжного місцевого забарвленя і в менчих розмірах анґлїйські відносини проявляють ся і в инших країнах враз зі зростом промислу…» «Голоднеча в Анґлїї стала свого рода суспільною інституцією в сій добі промислового розцвіту, і те саме загрожує всюди.» Відтак Маркс переходить до полїтичного боку: після 1848. р. реакція знївечила майже всі робітничі часописї і орґанізації і підкопала навіть саму енерґію революційної кляси. Погром робітничої кляси на континентї додав відваги пануючим клясам в Анґлії. Одначе ті сумні часи не позбавили робітників їх усьої підприємчивости. Маркс звертає увагу на ухваленє закону про 10-годинний день праці, як на побіду засади, що держава має право мішати ся у «свобідну угоду» між пролєтарем і капіталїстом. «Се є погром буржуазної полїтичної економії; се уступка, яку зроблено робітничій політичній економії» Не менче врочисто підчеркує Маркс успіх піонїрів робітничої коопера-
