ції в Рачдейл, тим більше, що се поводженє осягнено завдяки зусиллям робітничої кляси, а не завдяки сприяючому уґрупованю парляментарних партій, як се було при ухвалюваню 10-годинного дня праці. Тут Маркс звертає увагу не на безпосередний хосен з кооперації, але на висше соціольоґічне значінє її успіху; — після Маркса кооперації є ударом для буржуазної полїтичної економії, яка прінціпіяльно дїлить в продукції людий на працьодавців і робітників, тоді як кооперація є доказом можливости свобідното співробітництва. Але Маркс, відразу відкидаючи всяку спробу зводженя робітничої кляси утопією ратунку через співудільні крамниці, заявляє, що кооперативна орґанізація праці може бути в цілім значінню цїлевою доперва тоді, як підойметь ся до степеня народної орґанізації. Тільки боротьба на політичних основах, спільні змаганя з реакцією о власть, можуть довести до поважних наслїдків Се власне є завданє, яке жде Інтернаціонал. Ставляючи в кінці як мету уздоровленє міжнародньої політики, Марко кінчить заяву окликом: «Пролєтарі всїх
