країн, єднайте ся!»
Отсе є зміст першого маніфесту Міжнароднього Робітничого Союза.
Інтернаціонал зміг відразу вибити ся на визначне становище не тільки тому, що на його чолі стояли високо талановиті провідники, але й тому, що свідомість потреби обєднаня була широко поширена серед анґлійської робітничої кляси. Дружні взаємини могутнїх анґлійських робітничих союзів були також свого рода оздобою сеї молодої орґанізації. В році 1866. в Шефілд представники заводових юний прийняли слїдуючу звязку резолюцію: «Зїзд признає заслуги Інтенаціоналу в справі братерського обєднаня робітників всїх країн; поручає як найщирійше всім репрезентантам на зїздї робітничим союзам прилучити ся до Інтернаціоналу, з вірою, що ся орґанізація має велитенське значінє для поступу і розвитку робітничого руху.»
Мимо того, що до Інтернаціоналу прилучили ся деякі робітничі союзи инших країв Европи (Франції, Бельґії і Швайцарії), орґанїзаційний комітет покинув первісну думку скликати загальний конґрес в
