Брукселї. Причиною того по части було визиваюче становище белыґійського мінїстерства, але передусїм — бажанє попереднього порозуміня в довірочному крузї провідників в тодїшньому робітничому русі. В тій ціли отворено 25-го цвітня 1865. р. спеціяльну конференцію в Лондонї. На нїй були присутні найвизначнїйші діячі руху заводових юній, як Одґер, Гавел, Шов; Францію представляли здебільшого прудоністи в роді вимовного Толєна; прибув також Варлін, що був ґенералом Комуни; Швайцарію репрезентував старець Бекер, досвідчений і талановитий орґанізатор і аґітатор, що тїшив ся безмежним довірєм робітників, а се завдяки цілому рядови незвичайних, по части воєнних, заслуг, які віддав в часї революції 1848—49 року в Баденї; з Бельґії приїхав де-Пепе, лїкар, який забажав жити як робітник і став складачем, — чоловік освічений і незвичайно енерґічний; союз німецьких комунїстів представляв Лєсенер. З членів комитету присутні Маркс, Юні, Екарій; були також представники з Польщі і Італії.
Конференція запізнала ся зі станом
