робітничого руху в ріжних краях. Зі звітів виявило ся, що внутрішне положенє Франції — країни, що економічно вела перед на континентї — не тільки було тоді перешкодою для розвитку руху, але й що незрілість француського промислу відбивала ся також в способі думаня і в працї Французів, яким годї було зорґанізувати широкого полїтичного і синдикального руху в тім степени, в якім се було можливе навіть у Франції.
Завівши лад в справах фінансових і в адміністрації Інтернаціоналу, конференція рішила приступити як найскорше до видаваня урядового органу міжнароднього союза; поки-що орґаном проголошено анґлїйську робітничу ґазету «Воркменс Едвокейт» (Оборонець Робітника). Конференція ухвалила скликати найдальше за рік конґрес в Женеві. Свобідна Швайцарія, якої великі міста вже від давна були осїдком ріжних поступових орґанїзацій, була очевидно найкращим місцем на перший конґрес Інтернаціоналу. Швайцарська секція Інтернаціоналу розвивала ся також неймовірно скоро і невдовзі після лондонської
