кампанія англійських робітників була тільки результатом стремлінь до кращого осідку в буржуазній хаті, яка доказала своєі тревалости, але вона зовсім не була витвором широких плянів суспільно-революційних.
Та робітнича кляса на континенті страшенно бурила ся і в ній зовсім не видно було того розважного уміркованя англійських товаришів. Тут боротьба прибрала зо всім инший характер. Як після цілоі доби 66-67 років паном ситуаціі лишилася буржуазія, то безумовно ним вона не була, бо молодий ворог, поконаний хвилево, заєдно стояв перед нею грізний і завзятий. Ся революційна доба була послідньою для буржуазіі, але тільки середним і незвичайно знаменним етапом для робітничої кляси. Безперечним одначе є одно, що власне боротьба незорганізованих робітників мала тоді многонадійний характер, хоча не принесла ні одноі побіди, подібної до побіди Ліги Реформ в Англіі. Страйк робітників-бронзівників в Парижі на позір наче зовсім не має першорядного історичного значіня, одначе він виявив таку могут-
