ню солідарність пролєтаріяту всіх краін Европи, що міг викликати незвичайні надіі. Сей страйк перший раз показав Марксови, що точка тяжости робітничого руху зачинає пересувати ся на континент.
Про другий конгрес Інтернаціоналу, який відбув ся в Льозані 2-го вересня 1867 р. не богато можна сказати. Про нього зовсім слушно говорять, що його праці є другим виданєм праць женевського зізду. Згадати-б хиба се, що Французи відзначили ся на ньому в справі пониженя уровени дискусій. Один з них цілий час вперто докучав зібраним делєгатам, доказуючи необхідність і вагу реформи граматики. Того рода дивоглядів було там чимало. В зізді брали участь такі люди як Біхнер, автор «Сили і матеріі» і його запереченє — Альберт Лянге, автор «Історіі матеріялізму.» Як одиноко цікаву річ з поміж праць конгресу треба вважати звіт, з якого слідно, що в Англіі, Франціі, Бельгіі і Швайцаріі зросло значінє і число членів Інтернаціоналу. Замітною є також відповідь конгерсу на пропозицію сентиментально-буржуазноі Мировоі Ліги в справі злу-
