ки: конгрес заявив, що злука можлива, як що Ліга схоче в цілости приняти статут Інтернаціоналу. Се страшенно обурило панів сентименталістів, які зовсім слушно вважали таку відповідь глузованєм.
Час поміж конгресами льозанським і бруксельським є замітним з великих страйків, які своіми розмірами і силою перевисшали страйк бронзівників в 1867 р. Успіхи Інтернаціоналу на поли страйкового руху змусіли буржуазію і іі пресу до ширеня всілякіх страхів і небилиць про інтернаціонал. Тоді і справді сила Інтернаціоналу була досить значна. На весні 1868 р. вибух страйк будівляних робітників в Женеві. Робітники домагали ся 20 проц. підвищеня і скороченя дня праці з 12 на 10 годин. Працьодавці відкинули домаганє і робітники вийшли на страйк. Вони удали ся з проханєм до женевського комітету Інтернаціоналу, щоби взяв на себе провід у страйку. Властителі сейчас рішучо заявили, що ніяк не приймуть посередництва «заговірників“. Центральний комітет в Женеві відповів на се відозвами, розліпленими по мурах міста, що скликає робітників
