всіх секцій того самого дня на загальні збори. Женевську буржуазію обняв страх: позамикано крамниці і хати, поховано всі дорогоцінности, які хто мав, і кождий зброів ся та готовив до боротьби. Віче отворено в присутности 5.000 людий. На ньому ухвалено, що робітники в инших промислах мають вийти на симпатичний страйк, а комітет звернув ся о грошеву поміч до иньших відділів інтернаціоналу. Генеральна Рада заявила, що може посилати до Женеви 40.000 франків місячно. З Брукселі і Парижа також прийшло чимало гроша.
Така готовість нести поміч зі сторони Інтернаціоналу сильно вразила так капіталістів як і робітників. Число членів організаціі стало сильно зростати в Швайцаріі, а з усіх сторін находили грошеві збірки і заяви симпатіі. Боротьба тревала три тижні. Вкінци капіталісти мусіли уступити і пристали на заведенє 10-годинного дня та на підвисшенє платні о 10 процент.
Кроваві страйки в Бельгіі дали спромогу Генеральній Раді витолкувати упавшим тоді низько на дусі бельґійським робітни-
