Перейти до вмісту

Сторінка:Анатолій Луначарський. Інтернаціонал. 1918.pdf/34

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Після сеї резолюції копальнї каміня, вугля та инші, а також зелізниці, повинні перейти на власність держави, але держави абсолютно демократичної; а поки така нова держава не буде здібна взяти у свої руки безпосередний заряд тих галузів працї то згадані средства продукції повинні бути віддані робітничим союзам, одначе з запорукою для загалу. Так само поля, сїножати і ліси мають вважати ся суспільною ввласністю і мають бути віддані союзам полевих робітників на услівях відповідньої запоруки. Розумієть ся, що така резолюція стрінула опозицію зі сторони прудоністів, які добачали в ній «вульґарний комунізм». Та їхні протести були даремн.

Відтак конґрес висловив глубоку вдячність авторови недавно докінченої праці «Капітал», заявляючи, що «йому судило ся придбати собі неоцінену заслугу як перший економіст, що піддав капітал науковій аналізі і витолкував його первнї».

Конґрес затвердив на дальше дотеперішнїй статут Інтернаціоналу і вибрав Ґенеральну Раду, що складал ся більше-мен-