ти з другого кінця; однак Генеральна Рада признавала, що в переломових моментах, як що робітнича кляса достаточно сильна ,щоби домагатися радикальних реформ, а суспільно-економічні відносини не творили ще грунту для повного перевороту, — такі средства, як підвисшенє податку від спадків, є хосенні. Та чим льоґічнійші докази ставила Ґенеральна Рада, тим більше се обурювало Бакуніна, який і так вже сердився неопомірно, що не міг позискати більшости для попертя свого внеску, себ то для боротьби проти права спадковости.
Буржуазна преса стрінула оконечні постанови базилєйського конгерсу себ то оконечну побіду колективізму в самім Інтернаціоналі з великим неспокоєм. Зате робітники всіх країн приняли їх з одушевленєм.
На масовім вічу, яке відбулося 13 падолиста в Лондоні, зорганізовано так зв. «Ліґу землі і праці», якої кличем було: «Земля для народу»!
Її програма домагаался: націоналізації землі, кольонізації розлогих лісів і сі-
