чували в «німецькій політиці» опортунізм і зраду робітничої справи. Північні товариші з свого боку добре розуміли, що нервова горячка і мрії полудневиків можуть лише нанести велику шкоду загальній справі і тому безглядно та остро поборовали іх будівлі і пляни. Однак сторонники наукового соціялізму творили більшість і їх провідники були провідниками цілого Інтернаціоналу. Се страшно гнівало провідників анархістичної фракції, які вірили в слушність своїх поглядів і тому прийшло до боротьби, з якою довго ще будуть злучені всякі инші спори і особисті нерозуміння. Навіть поступові партії не творять виїмків від того правила. Крім того провідник анархістів Бакунін був чоловіком страшенно амбітним, що не перебирав в средствах.
Велитенською подією, тяжкою пробою для міжнародної солідарности пролетаріяту була францусько-німецька війна.
На перший поклик до війни шовіністів в Парижі робітники відповіли резолюціями, що війна була би проступком і не
